Уйгурське весілля – барвисте свято, яке проводять з урахуванням давніх традицій. Воно складається з трьох етапів, кожен з яких по-своєму важливий. У чому їхня особливість і які весільні звичаї уйгури зберегли до наших днів, підкажуть дослідники традицій.
Сватання
Наречений відправляє сватів у будинок нареченої. Цієї честі удостоєні тільки чоловіки. За традицією вперше сім’я дівчини відмовляє. Заведено вважати, що якщо батьки одразу погодяться видати доньку заміж, то свати вирішать, що наречена не така вже й гарна, бо її хочуть позбутися якомога швидше.
Незабаром свати знову повертаються, і тепер уже батьки нареченої готові до переговорів. Однак не все так просто. З’ясовується, що згоду потрібно отримати і від інших родичів. Сватам вручають значний список рідні, яку їм належить відвідати. Заручившись згодою всіх родичів, свати повертаються, повідомляючи про радісну новину батьків нареченої.
Тепер настає черга знайомства жінок двох сімей. Проводиться чаювання, на якому подають у піалах міцний напій. Його обов’язково розбавляють молоком. Згідно з повір’ями, цей ритуал зробить подружнє життя міцним і світлим.
Потім слідує церемонія під назвою “татлик чай”. Під час неї сім’я нареченого підносить батькам нареченої подарунки за те, що вони прийняли пропозицію майбутнього чоловіка.
Обов’язково обговорюють, як пройде майбутнє торжество. Призначають “селік” (подарунки нареченій та її рідні), куди входить і “анілік” – презент від нареченого матері дівчини.
У традиційних сім’ях на церемонію запрошують “жигіт беші” – старійшину, який стежить за дотриманням традицій і допомагає залагодити можливі конфлікти.
Перед весіллям родичі майбутнього чоловіка привозять продукти для проведення урочистості в будинок нареченої. Також приводять бика з зав’язаною на рогах хусткою. Цей аксесуар дівчина має взяти із собою на церемонію одруження. Сім’ї розпочинають підготовку до урочистості, а потім влаштовують бенкет, на якому представники двох родин знайомляться один з одним.
Увечері перед церемонією одруження подруга майбутньої нареченої забирає її до свого будинку на дівич-вечір, а наречений вирушає до друга на парубочий вечір.
Весілля і післявесільні традиції
Наступного дня зранку наречений разом із музикантами приходить до будинку дами серця. Однак увійти він не може, оскільки подружки замкнули наречену і вимагають викуп. Розплачуватися доводиться не грошима: наречений і його свита повинні вклонитися по десять разів кожній людині з боку нареченої.
Поки проходить цей ритуал, родичі нареченої показують її придане. Мати кілька разів проносить над головою дівчини підноси з цукерками, фруктами. Обряд покликаний привернути благополуччя і захистити від зла. На завершення ритуалу частування розкидають навколо, щоб наречена жила щасливо.
Перед будинком майбутньої дружини сусіди розтягують мотузки, які заважають гостям пройти. Таким чином вони показують, що дівчина їм дорога і так просто вони її віддавати не мають наміру. Щоб подолати шлях, учасники весільної процесії мають перестрибнути через мотузки або ж задобрити сусідів – обдарувати їх солодощами та подарунками.
Жінки та чоловіки гуляють на торжестві нарізно, а молодь сидить окремо від дорослих. Спочатку до будинку нареченої приходять представники сильної половини людства. Вони чекають на нареченого і зустрічають муллу.
Як розповідає Хуршида Тільяходжаєва у статті “Історія стародавніх сімейних обрядів і культів народів Середньої Азії”, муллі доручали релігійну частину заходу – обряд нікях.
Відгулявши кілька годин, чоловіки поступаються місцем жінкам. Ті вручають подарунки і розглядають придане нареченої.
Увечері пара вирушає в дім нареченого, перед яким розпалюють очисне багаття, як розповідає Сергій Абашин у книзі “Сім’я і сімейні обряди у народів Середньої Азії та Казахстану”. Перш ніж увійти в житло, партнери, взявшись за руки, тричі обходять його. Цей ритуал захищає подружжя від сімейних проблем і пристріту.
Увійшовши до хати, дружину саджають на козяче хутро і кілька разів б’ють віником по спині. Згідно з повір’ями, цей обряд дасть змогу жінці не втомлюватися і бути вмілою господинею.
Наступного дня в будинок новоспеченого чоловіка з’їжджаються всі родичі нареченої. Вона змінює білу сукню, в якій була на весіллі, на традиційний уйгурський костюм.
Тургун Алмас у книзі “Уйгури” розповідає, що на другий день весілля молоді пригощають гостей кумисом і вареним м’ясом. Після кожного тосту гості пускаються в танок. Коли танцюють молодята, їх обдаровують грошима і хустками, укладаючи їх на спеціальну тацю, яка називається “орум”.
Є кілька традицій, яких дотримуються після проведення пам’ятного свята:
- Наречений із друзями обходить рідних, збираючи подарунки.
- У першу п’ятницю після весілля новоспечене подружжя вирушає до будинку нареченої. Дівчина зустрічається з матір’ю, розчісує їй волосся і заплітає коси.
У уйгурів є маса давніх традицій, яких вони дотримуються і донині. Весільна церемонія не стала винятком. Головних звичаїв на торжестві дотримуються і традиційні, і сучасні сім’ї.
