Ви можете не усвідомлювати, що дієте чи говорите з презирством. Часто вам може здаватися, що ви робите це навмисно. Доктор Джон Готтесман зрозумів, що потрібен шлях, який веде до культури вдячності.
Йдеться про вираження наших почуттів і бажань.
Кен Фремонт-Сміт, MAC, LMHC.
- Орієнтовний час читання: 6 хвилин
Поділіться цією публікацією:.
Джон Готтман давно назвав презирство «сірчаною кислотою любові». Презирство є найбільш руйнівним з чотирьох лицарів, і це очевидно для того, хто зазнає презирства. Щоб бути зрозумілим, крайнє презирство (яке завжди включає в себе огиду і ворожість) є формою емоційного насильства. Якщо вам потрібен класичний приклад, подивіться фільм «Нічого страшного у Вірджинії Вульф» з Елізабет Тейлор і Річардом Бертоном.
У фільмі не проливається кров. Але ви станете свідком руйнування людської душі перед обличчям безжального презирства. Або ж подивіться фільм «Чи справді слова роблять мені боляче?» Шантель Пату. також можна почитати. У цьому блозі вона переконливо описує жахливе насильство з боку партнерів, які використовують презирство як зброю.
Зазвичай люди, які вдаються до такого виду насильства, точно знають, що вони роблять, і не мають наміру зупинятися. Вони використовують презирство як своєрідний метод придушення та контролю. Але я говорю про більш витончену форму зневаги, яка набагато частіше зустрічається серед подружніх пар і яку я часто бачив у своїй роботі. І це презирство можна викорінити.
Це тому, що ті, хто вас зневажає, не дотримуються презирства так само, як психічний насильник. Насправді, якщо вони – або ви – зневажаєте, ви можете навіть не усвідомлювати, що дієте чи говорите з презирства. Незважаючи на біль, який спричиняє презирство (ЛСД залишається ЛСД), презирство, яке я тут описую, часто не помічається тими, хто його «кидає». Існує кілька способів висловити цю більш «витончену» зневагу; один із них – зайняти моральну позицію. Наприклад, можна сказати партнеру: «Я б ніколи так з тобою не вчинив!». до свого партнера. Завдяки такому порівнянню ви одразу сприймаєтесь як «вищий», «кращий», «доросліший», «зріліший» і просто вищий за свого партнера.
Схожий варіант – сказати: «Як би ти почувався, якби я зробив це з тобою?». і, ймовірно, за цим послідує імітація тону і поведінки вашого партнера, щоб показати, наскільки це боляче. (Це завжди працює.) А далі йде класична проповідь. Ви, як доросла людина, вказуєте на те, наскільки неймовірно безглуздою є поведінка вашого партнера, особливо коли маєте справу з непокірною дитиною. «Ніхто так не робить! Я завжди кажу парам, що презирство не є ознакою садизму чи зла з боку того, хто його виявляє.
Скоріше, це відчай, який спонукає до презирства. Це спроба сказати партнеру: «Я стою за себе!». Це спроба сказати йому чи їй, що він чи вона не є доброю людиною. Це має бути здоровим. Ви висловлюєте свої потреби.
Але, на жаль, у презирстві відбувається щось інше. «Я відстоюю себе – проти тебе».
У цих прикладах ваш партнер не є вашим коханим. Ваш партнер – ваш ворог. Якщо ви висловлюєте і приймаєте порожнє світло до коханої людини, тому що вважаєте, що вас зневажають, ви відмовилися від своєї цілісності.
Як ізольований солдат на війні, ви залишаєтесь самі і дряпаєтесь заради власного блага. Солдати відчувають себе виправданими, коли стріляють (вони рідко думають про людяність людини, в яку стріляють) – ви відчуваєте себе виправданими в необхідності захищатися. Крім того, ті, хто висловлюють легкі почуття, запитують себе, чи вони «говорять тільки правду» і чи виражають «справжні» почуття. (За іронією долі, вираження «справжніх емоцій» – це останнє, що вони роблять, як показано нижче). Я накинуся на вас з пустими руками, тому що я просто кажу «це.
Ха». Але коли я бачу біль і злість в очах мого партнера, то в глибині душі розумію, що вже давно не поводився чесно. Як ви втягнулися у війну з коханою людиною?
Навіть якщо ти намагаєшся не говорити про це, світла порожнеча просочується назовні. Відчувати, що ти робиш честь партнеру і придушуєш свій біль, – це отруювати себе. Різке мовчання, стиснуті губи, примружені очі – якщо ви «думаєте», що світла порожнеча – це те, що ви відчуваєте до себе, вона так і вирветься назовні. То як же зупинити світлову порожнечу? Якщо ви просто не можете його придушити, то чим його замінити?
Готтман спочатку заохочував створити «атмосферу вдячності», а це саме те, чого не вистачає, коли ви перебуваєте в стані світлої порожнечі. Якщо ви спробуєте зробити навпаки (подякувати), то одразу відчуєте фальш. А сила світлої порожнечі полягає в тому, що ви відчуваєте себе справжніми. Готтман зрозумів, що має бути шлях, який веде до культури вдячності, і він полягає у вираженні ваших почуттів і прагнень.
Люди, які танцюють лайт-емп, думають, що вони виражають свої емоції, але це не так. Вони справді відчувають емоції, але лайт-емпл виражає (негативне) судження, яке сприймає ваш партнер. Тому важливою протиотрутою від світлої порожнечі є вираження своїх почуттів і бажань, і виражати їх добре.
Наскільки добре ви знаєте свого партнера?
Приклади легкої порожнечі та її протиотрут:
«Подивись на себе, зроби мені сніданок і не питай, чи я чогось хочу! Ти егоїстична свиня! «Я сумую за нашими ранками разом. Ми були дійсно розслаблені. Побачивши тебе сьогодні вранці, я відчув себе самотнім». «Що з тобою таке, що ти їздиш як маніяк? Чому ти не такий відповідальний, як я!» «Коли ти так їздиш, це мене лякає!
Я починаю чесно хвилюватися, що ми потрапимо в аварію, хоча знаю, що ти уважний водій. Можеш пояснити мені, що відбувається?» (Не намагайтеся вести цю дискусію в машині!) «Спізнюються тільки бездумні! Це не означає, що ти не змінишся…» Мені не потрібно, щоб ти був ідеальним, але мені важко чекати на тебе. Розкажи, як ти працюєш над цим». «Справді? Ви «забули» повідомити мені, що ви не згодні з нашими батьківськими курсами?
Нібито так. Я б ніколи так з тобою не вчинила…» «Люба, я можу забути себе – іноді навіть важливі речі! Але це боляче! Мені було соромно і я була там одна.
Я дуже хочу вибачитися!» «Ти все ще тримаєш це в собі? Це було 6 років тому, а ти знову піднімаєш цю тему? Чому б тобі не звернутися до психотерапевта?» «Ой, я відчуваю, що тут чогось не вистачає, і мені соромно. Мені важливо, щоб ця стара рана загоїлася.
Чому це відбувається саме зараз?
