Саами, лопарі, лапландці – всі ці слова позначають єдину гілку фінно-угорців, чиї представники живуть сьогодні в трьох скандинавських країнах і Росії. Корінний народ північної Європи міцний, сильний, кремезний. Всього саамів у світі не більше 80000, а в Росії їх трохи більше 1500.
Мова, якою розмовляють саами, ближча до фінської, естонської, карельської та угорської, бо входить із ними в одну лінгвістичну групу. Індоєвропейські мови, як, наприклад, норвезька, не пов’язані з саамською мовою. Живуть саами в умовах постійного холоду, тому не дивно, що для позначення снігу в них понад 150 слів: сніг пухкий, сльотавий, тонкий промерзлий, щільний, твердий і так далі.
Росіяни і лопарі: як відбулося знайомство
Предки російських лопарів влаштувалися на Кольському півострові понад 3 тисячі років тому. Подивіться на карту, і ви переконаєтеся, що лопарі – це люди, які живуть на самому краю землі. Слово «лоп» якраз і означає «край» або «межа». Перші російські поселенці дійшли до краю Землі в IX столітті нашої ери.
Росіяни придивлялися до саамів, трохи побоювалися і вважали провісниками і шаманами. А все тому, що саами, або лопарі, поклонялися і поклоняються досі природним явищам, горам і деревам. Формування магічних уявлень про природні об’єкти та явища відбувалося завдяки стародавнім епосам Калевала та Лаппонія. Хоч Русь і була християнською на той час, але розповідають, що сам Іоанн Грозний закликав лапландських чарівників, щоб пояснити появу комети. Мандрівники XIX століття розповідали, що до лопарів за передбаченнями зверталися представники інших народів і навіть країн.
Життя лопарів у тісному зв’язку з природою
Якщо ви побачите, як саамський рибалка кидає у воду монету перед початком риболовлі, це він просить у духів річки допомогти з уловом. Водойми «російської Лапландії» сповнені риби: сьомгою і фореллю, харіусом і щукою, палією і сигом. У морях навколо півострова водяться камбала і палтус, тріска і мойва, краб і оселедець. Було б дивно, якби люди, що живуть у цих місцях, не користувалися б дарами природи. Ось лопарі і займалися рибальством, а також полюванням і оленярством. Олень для лопаря – особлива тварина. На оленячих упряжках пересувалися, як і інші народи крайньої Півночі, їхні шкури використовували в чумах і з них шили одяг і взуття. Так, щоб пошити зимовий одяг пеццьк, було потрібно дві оленячих шкури. Високе взуття з дубленої оленячої шкіри називається тоборки. Його чоловіки пристібали до шкіряних шортів (огузеньє). Літній одяг вправні саамські вишивальниці шили з яскравих тканин і прикрашали тасьмою та бісером.
Життя саамів у XXI столітті
Російські лопарі вже не б’ють у шаманський бубон і не вішають дзвіночки на оленів. Собачі та оленячі упряжки вони поміняли на снігоходи, чуми на цегляні або дерев’яні будинки, а під оленячими шкурами у них термобілизна. Однак вони із задоволенням співають пісні про життя свого народу в тундрі і з радістю діляться з музеями національним одягом, предметами побуту своїх предків, що наочно розповідають про північні промисли.
У Мурманському краєзнавчому музеї та в його філії в селі Ловозеро, де в основному і живуть лопарі, можна побачити предмети, пов’язані з їхньою багатовіковою історією.
Про життя саамів у Лапландії можна прочитати в іншій нашій статті
