Міфологія, присвячена силам світла і темряви, має довгу історію вивчення. Однак є деякі теми, про які так багато не говорили. Приміром, історія тіней. Тінь людини набагато важливіша, ніж здається на перший погляд.
Румунські відьми у своїх обрядах часто використовували ляльок. З їхньою допомогою вони сподівалися вплинути на стан людини. Існувало повір’я, що, завдавши шкоди тіні, можна зробити погано її господареві. Середньовічні трактати стверджували, що, знищивши чиюсь тінь, можна позбутися небажаної людини.
У нашій мові є багато фраз і виразів, пов’язаних із цим поняттям. Наприклад таке: «Боятися власної тіні». Кому потрібно її боятися? Цей вислів існує в мові з античних часів. Стародавні вважали, що тінь людини – це її хранитель. Таким чином, вона впливає на її долю та стан.
Деякі середньовічні праці по-різному трактували значення тіні. Містики стверджували, що демони бояться людей, але найбільше їх лякають могутні тіні. Між тінями і людьми, на їхню думку, є суттєва відмінність. Якщо люди не можуть існувати без тіні, то тіні цілком здатні жити вічно навіть після смерті людей.
У кожної тіні є своя влада і сила. В античності вважалося, що коли представники потойбічного світу приходили забрати душу людини, то насамперед про це вони мали домовитися з її тінню. Якщо тінь відмовляла їм, то вони йшли ні з чим.
У трактаті нідерландського анатома Фридерика Рюйша Opera Omnia один із томів повністю присвячений тіням.
Засновник одного з перших анатомічних музеїв Європи стверджував, що тінь – це та субстанція, яка існує між світом мертвих і живих, між добром і злом. Тінь захищає людину від атаки демонів та інших надприродних істот. Причому робить це за життя людини і після її смерті.
Стародавні чітко розрізняли світ тіней, світ ангелів і світ демонів. Вони існують на межі між добром і злом, підтримуючи баланс, але не можуть увійти ні в рай, ні в пекло, ні в чистилище.
У міфології є згадки про «тіньовий народ», або, інакше кажучи, про «тіньових людей». Як правило, їх бачать периферійним зором. Вони можуть набувати різних обрисів звірів або людей, змінювати форму або місце розташування.
Такі явища відображені в повір’ях багатьох народів. У чуваського народу цей стан називається «Вупар пусать». Вупар (також Вубар) – один із демонів чуваської міфології. Явище характеризується безпричинним нападом страху і задухи, а також відчуттям чиєїсь постійної присутності. Якщо це відбувалося перед сном, то люди клали під подушку ніж або сокиру.
З наукового погляду це пояснюється тим, що мозок людини іноді неправильно трактує образи, які перебувають у зоні периферійного зору.
Велику увагу тіні приділяв філософ і психоаналітик Карл Густав Юнг. Він вважав, що існують індивідуальні тіні та колективні. Причому, тінь – це темна сторона самої людини. Визнання її наявності – перший крок до самопізнання. Він увів цей термін у психологію. Тінь, з точки зору Юнга, це те, що нам самим у собі дуже не подобається, і тому ми прагнемо загнати темні сторони своєї душі глибоко в несвідоме. Могутність тіні – це могутність несвідомого, і вона полягає в тому, що ми не завжди усвідомлюємо власні вчинки. Ось так з точки зору психології тінь керує людиною.
Учені неодноразово намагалися провести досліди та виявити можливості впливу тіні на людину. Італійські експериментатори поставили кілька людей проти сонця і в кисті рук їхніх тіней встромили голки. Яке ж було їхнє здивування, коли живі люди при цьому відчули біль.
Пам’ятайте, що навіть коли ви одні, вас завжди двоє. Постарайтеся не сваритися з власною тінню 🙂
