Краса радянських актрис змушувала чоловіків по кілька разів переглядати один і той самий фільм. Багато з них стали народними і заслуженими артистками, отримували призи, зокрема й “Оскар”. Список десяти найкрасивіших радянських актрис відкриває Ірина Алфьорова та Наталія Варлей.
Ірина Алфьорова
Ірина Алфьорова народилася 1951 року в Новосибірську в родині юристів, ветеранів війни. Старша сестра Ірини пішла по стопах батьків і стала адвокатом. Ірина завжди хотіла стати актрисою. У шкільні роки відвідувала театральну студію, а в 1968 вступила до ГІТІСу.
Першу роль у кіно Ірина отримала, коли навчалася в інституті. Роль Даші в серіалі “Ходіння по муках” (1977) принесла Алфьоровій всесоюзну популярність. Ще одним впізнаваним кінообразом акриси стала Констанція у фільмі “Д’Артаньян і три мушкетери” (1978). Полюбився публіці дует Алфьорової з її другим чоловіком А. Абдуловим у фільмах “З коханими не розлучайтеся” (1979) і “Передчуття кохання” (1982).
Ірина грала і в театрі, проте популярній та успішній кіноактрисі в “Ленкомі” давали тільки ролі другого плану. У 2007 році Ірині Алфьоровій було присвоєно звання “Народна артистка РФ”, а в 2011-му вона удостоїлася ордена Пошани.
Наталія Варлей
Наталія Варлей народилася 1947 року в Констанці (Румунія). Дитинство Наталії пройшло в Мурманську. Предки сім’ї Варлей – кіннозаводчики з Уельсу. Батько Наталії – офіцер Чорноморського флоту, ветеран війни.
З дитинства Наталя була дуже старанною і творчою ученицею, хоча й дуже хворобливою. Закінчила циркове училище за спеціальністю еквілібристика, виступала в Московському цирку на Цвітному бульварі.
Варлей дебютувала в кіно, зігравши другорядну роль у фільмі “Формула веселки” (1966). Популярність їй принесла роль Ніни у фільмі Леоніда Гайдая “Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика” (1967).
Варлей вразила Гайдая безпосередністю і позитивною енергетикою. Крім того, виконавиця ролі комсомолки Ніни дійсно була активним членом ВЛКСМ.
Інші впізнавані ролі Варлей:
- панночка в картині “Вій” (1967);
- Ліза в “12 стільцях” (1971).
Наталія Варлей – заслужена артистка РРФСР і кавалер ордена Пошани.
Анастасія Вертинська
Анастасія Вертинська народилася 1944 року в Москві в родині поета і художниці. У дитинстві Анастасія захоплювалася музикою, літературою, вивчала мови. Всебічною освітою Анастасії та її сестри займався батько. Дитяча мрія майбутньої акторки не збулася: вона не зуміла пройти відбір до балетної трупи.
У 1960 році Вертинська дебютує в кінематографі й одразу стає популярною. Роль Ассоль у фільмі “Червоні вітрила” стала для 15-річної Анастасії трампліном у велике кіно.
У 1964 Анастасія зіграла Офелію в “Гамлеті”. Роль принесла їй міжнародну популярність, а фільм отримав приз журі на Венеційському кінофестивалі. Ще одна впізнавана роль Вертинської – Ліза Болконська у “Війні і світі” (1965-1967) С. Бондарчука.
Крім кіно, актриса грала в театрі, займалася викладацькою діяльністю. Вертинська – народна артистка РРФСР.
Наталія Кустинська
Наталія Кустинська народилася 1938 року в Москві в родині естрадних артистів. Закінчила музичну школу при “Гнесинці”, а пізніше – інститут кінематографії. Грала в Театрі-студії кіноактора.
Кар’єра Наталії почалася з ролі у фільмі “Похмурий ранок” (1959). Першу популярність Кустинській принесла роль Наташі у фільмі “Три плюс два” (1963). Фраза героїні Кустинської “Алло! Галочка? Ти зараз помреш!” у фільмі “Іван Васильович змінює професію” (1973) увійшла до золотого фонду цитат радянського кінематографа. Також Наталя зіграла роль Поліни Поліпової в телесеріалі “Вічний поклик” (1973). У 1999 році удостоїлася звання “Заслужена артистка РФ”.
Актриса шість разів була заміжня. Після розлучення з третім чоловіком – космонавтом Єгоровим – здоров’я Наталії похитнулося, розвинувся цукровий діабет. Наталя Кустинська померла в грудні 2012 року від ускладнень, викликаних пневмонією, та інсульту.
Еліна Бистрицька
Еліна Бистрицька народилася 1928 року в Києві в єврейській родині. Батько Авраам – військовий лікар, мати Есфір – кухар.
Після нападу Німеччини на СРСР сім’я евакуювалася в Астрахань, де Бистрицька закінчила курси медсестер. У 13-річному віці працювала в евакогоспіталі № 3261.
Після війни закінчила Ніжинську акушерсько-фельдшерську школу і Ніжинський педінститут, а пізніше – Київський інститут театрального мистецтва. Працювала в театрах Вільнюса і Москви.
Почала зніматися в кіно з 1950 року. Найбільшу популярність Еліні принесла роль Аксіньї в епопеї “Тихий Дон” (1957-1958). Крім того, актриса зіграла в таких фільмах:
- “Незакінчена повість” (1955);
- “Добровольці” (1958);
- “Все залишається людям” (1963).
Займалася викладацькою та громадською діяльністю, була удостоєна звання “Народна артистка СРСР”. Вона була визнана народною артисткою і в Азербайджанській, Грузинській та Казахській РСР. Померла 2019 року, похована на Новодівичому кладовищі.
Світлана Тома
Світлана Тома (Фомічова) народилася 1947 року в Кишиневі. Закінчила акторський факультет ЛДІТМіКу, Кишинівський інститут мистецтва.
Світову популярність актрисі принесла роль циганки Ради у фільмі “Табір іде в небо” (1976). Фільм показали в 112 країнах світу. Важливими роботами стали ролі в картинах:
- “Живий труп” (1968);
- “Лаутари” (1972);
- “Сім криків в океані” (1981).
Грала в антрепризах, виконувала ретропісні. У 2008 році Світлана Тома стала народною артисткою Молдови.
Тетяна Самойлова
Тетяна Самойлова народилася 1934 року в Ленінграді в сім’ї актора та інженера. Сім’я переїхала до Москви, коли Тетяні було три роки.
Дівчина закінчила балетну студію імені Станіславського, отримала запрошення від Майї Плісецької навчатися в балетній школі при Великому театрі. Однак Тетяна обрала шлях драматургії.
Кінодебют Самойлової відбувся 1955 року у фільмі “Мексиканець”. Найуспішнішою роллю Тетяни стала роль Вероніки у фільмі “Летять журавлі” (1957). Фільм мав приголомшливий успіх на XI Каннському кінофестивалі і завоював “Золоту пальмову гілку”, а Тетяна удостоїлася спеціального призу журі.
Інша значуща роль актриси – Анна Кареніна в однойменному фільмі А. Зархі. У 1992 році актриса стала народною артисткою РФ. Померла 2014 року в день 80-річчя.
Олександра Яковлєва
Олександра Яковлєва (Іванес) народилася 1967 року в Калінінграді. У дитинстві займалася танцями і грала на скрипці. Закінчила ЛДІТМіК, грала в театрі “Субота”.
Відома за роллю Тамари у фільмі “Екіпаж” (1979). У 1980-х Яковлєва була затребуваною актрисою і зіграла в таких фільмах:
- “Чародії” (1982);
- “Людина з бульвару Капуцинів” (1987).
Після закінчення акторської кар’єри працювала менеджером у транспортній галузі. Спочатку Яковлєва отримала високу посаду в аеропорту “Пулково”. Обіймала керівні посади в Жовтневій залізниці, а пізніше – в РЖД.
Майя Менглет
Майя Менглет народилася 1935 року в Москві. Дочка народного артиста СРСР Георгія Менглета. Імовірно, рід актриси мав французьке дворянське коріння. У рисах зовнішності актриси є щось французьке або італійське. Її навіть називали радянською Софі Лорен.
Понад сорок років Менглет служила в Театрі ім. Станіславського. Станіславського. Найбільшу популярність здобула після ролі Антоніни Глечикової у фільмі “Дело было в Пенькове” (1957).
Віра Алентова
Віра Алентова (Бикова) народилася 1942 року в місті Котлас Архангельської області в сім’ї акторів. Після смерті батька в 1946-му вона разом із матір’ю переїжджає в Україну, до Кривого Рогу. У 1965 році закінчила МХАТ і була прийнята в трупу Московського драматичного театру.
Як актриса кіно Алентова дебютувала у фільмі “Дні льотні” (1965). Найбільшу популярність їй принесла роль Катерини Тихомирової у фільмі “Москва сльозам не вірить” (1979). Фільм отримав “Оскар” 1981 року.
За роль у фільмі “І все-таки я люблю…” (2004) Алентова отримала премію “ТЕФІ”. Продовжує зніматися в кіно. Останні відомі її ролі – це образ Зінаїди в “Бальзаківському віці” (2007) і Терехової в “Неділі” (2019). У 1992 актрисі присвоєно звання “Народна артистка РФ”.
Найкрасивіші актриси Радянського Союзу не поступаються за красою голлівудським колегам. Багато хто з них народилися у воєнні та перші повоєнні роки і мали важку долю. Однак це не завадило їм проживати ролі та щоразу дивувати кіноглядачів новими життєствердними образами.
